Триматися берега стає все важче.
Я давно не відчував такого вітру.
Розуміючи — зміни завжди на краще
Усе ж важко повертатись до цього світу.
Переламане життя тримає міцно,
Не дає ступити кроку без обману.
Забирає всю рішучість непомітно.
Я як пес зализую, вже нові, рани.
Час не ліки, час — то моя хвороба.
Я втомився рахувати циферблати.
Ця реальність, дуже схоже, нездорова —
Дає менше, ніж від тебе хоче взяти.
Лише вірші, як коти, забирають тугу
І хоч серце вже давно як стара газета —
Ці рядки, так складені недолуго,
Мене знову повертають на мою планету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719448
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.02.2017
автор: Son of Anarchy