Пам'яті Небесної сотні
Нехай земля полеглим буде пухом,
А душі спочивають у раю.
Майдан кривавий нищив сильних духом,
Які за гідність вийшли на борню.
Вони любили серцем Україну,
Лише хотіли правду донести.
Але цинічно влада їх убила
Під керівництвом "чуйної" Москви.
Їх, зовсім юних ще, не пощадили.
І байдуже, що в них лише був стяг.
Катуючи, стріляючи у спини,
Лишили біль, спустошення і жах.
Але, ще непокарані і досі,
Живуть в обіймах батюшки Кремля.
А матері, голосячи щоночі,
У снах шукають зранене дитя.
Та прийде кара рано, чи то пізно!
І Божий суд настане в слушний час.
Це на землі всі можновладці грізні,
Але не на найвищих терезах.
Свічу скорботи запаливши нині,
Вклонюсь, згадавши всіх по іменам.
Тих, хто віддав життя за Україну,
Не кланяючись в ноги ворогам.
– Гори свіча! Хай пам'ять не померкне!
Нагадуй тим, хто сіє люте зло,
Що їм гріхи спокутувати в пеклі
Й не допоможе янгольське крило.
20. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2017
автор: laura1