Коли заходить сонце, темно
І поміж млявих промінців,
Тебе виглядую щоденно.
Це ж саме цього ти хотів.
Коли ти йшов, лише промовив
Лиш в сутінках мене чекай
Моєї не почув відмови,
Сказала я одне: нехай.
Так, я чекала, виглядала,
Кожного вечора ждала.
Тебе не має, я й не знала,
Що все ж чекаю я дарма.
Кохання було лиш у мене,
А ти пішов, вже й слід пропав.
Даремно вірила...даремно!
У серці вогник догорав.
Та ти прийдеш, я все ж чекаю
Прийдеш щоб ще раз погнобить.
А я і горя вже не знаю,
Навчилась іншого любить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.02.2017
автор: В.О Кароока