Віриш,я теж була маленькою.
Мені снились кольорові сни.
Була довірливою і гарненькою
І дуже боялась пітьми!
А знаєш, ще була вразливою.
Я ж колись вірила в людей!
Була наївною і співчутливою,
З купою гуманних ідей.
Не віриш…Бо стала цинічною?
І усмішка не справжня й скупа.
Жорстокою я буду звичною!
Адже не має маси душа.
По принципу перелому променів
Усіх переломить життя.
У тисячах натовпів гомоні
Немає місця для співчуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719298
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.02.2017
автор: О.Пташка