Там – катюги, тут – ворюги.
Де подітися мені?
Влада стягує попруги,
краде гроші на ремні.
Знову гаряче на фронті,
в кабінетах – тишина:
кожен має кусень в роті,
ще й під кусень – жбан вина.
Не вина – людської крові…
української… сповна…
А мені сивіють скроні:
як набити пис панам…
Отаке у нас поліття,
родять тільки будяки:
чи то Петя, чи то Вітя –
біль з кремлівської руки…
Різне ворога обличчя:
придивись – чи то не він?
Чуєш – дзвін до бою кличе,
чуєш той далекій дзвін?
Та, на жаль, мовчать дзвіниці,
то кує кайдани кат…
Бийте в дзвони, українці,
бий на сполох, дзвін-набат!
Чим може допомогти церква українському народу:
Корупціонерів, казнокрадів і олігархів України,
як тих, хто своїми хижацькими діями руйнує постулати віри,
відлучати від церкви і накладати анафему.
Всім дякую за підказку і підтримку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719133
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 19.02.2017
автор: володимир мацуцький