Якби мені ще раз послали життя,
Його б до дрібниць повторила:
У сонмі і бід, і невдач, і звитяг
Собі гартувала би крила.
Злетіла б туди, де ніхто не літав,
Забути щоб підлість і зради,
Прожити, як слід, свої зрілі літа,
Щоб ролі фальшиві не грати.
І це є не просто високі слова –
В них дух і свободи, і сили.
Як жінка, я теж не стомлюсь відкривать,
Ці якості в доньці і сину.
Я з долею вийду один на один –
Таку уже маю породу,
Бо жінка – основа й тепло для родин,
Й ніколи не жде нагороди.
7.09.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719125
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.02.2017
автор: Ганна Верес