Танув сніг на губах моїх,
А вони поцілунків хотіли,
Безрозсудних, гарячих, п’янких,
І тобі шепотіти: «мій милий.»
Обнімати до болю в руках,
Щоб до світу й на мить не заснути,
А заснути, то навіть у снах,
Поряд, поряд з тобою лиш бути!
Снігом геть замережило двір,
Сипле він, як людські пересуди,
Не важливо. Лиш ти мені вір.
Ось побачиш, у нас усе буде.
Наші ночі без ліку хвилин,
Без оглядок на запнуті вікна,
І не буде раптових причин,
Неважливе розтане і зникне..
Прийде наша з тобою весна,
Ми нап’ємось п’янких поцілунків,
Навіть слово забуду, «одна»,
Яке тиша шепоче так лунко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719097
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2017
автор: Надясемена