Ми всі так з пафосом говорим
Про Україну і як нам буть.
А мати сива вся від горя
Її вже сина не вернуть...
І де терези ті у світі
Що камінь зважать на душі
Пішли у вічність наші діти
Святі, красиві, молоді...
І хай провладний той базіка
З листа" речуху" що "толкає"
Підніме погляд свій безликий
І мовчки прощення благає...
Хоч раз погляне правді в очі
В дитячі очі всих сиріт
І в ті навік сумні дівочі
Котрі чекають многа літ...
Хоч раз!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719075
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2017
автор: Totoha