Україна ледь –
ледь жива,
Зайди Всесвіту
цмулять соки.
Обезсиліла, як
вдова,
Ледве робить ще
кволі кроки.
В кріслі Гетьмана
ситий щур,
Булаву віддали
заброді.
Під протяжні
завиви фур,
Убивають діток на сході.
Вже три роки в
незвідь пішли,
Як печаток її
епохи.
П’ять мільонів,
як цвіт зійшли,
Які ж важкі у
вічність кроки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719040
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.02.2017
автор: Дідо Миколай