Закутана зимовою хворобою
Злягла в обіймах скроневого болю...
Наступною промокла лихоманкою...
Від сотні ковдр звільнитися б на волю...
Крізь сльози видно все, наче під лупою -
Рясніють голі крона і дахи...
Що ж... Насьогодні я стану сполукою,
Яка зневоднить наші береги.
Сухими...
Потрісканими землями
Я буду бігти, шукати триптамін...
І глибину, з жалячими рифами...
Над стогнучими скелями трамплін...
Звільнилися жахи заарештовані,
Сплелись думки в залізне павутиння...
За кожними дверима стіни обшаровані...
За кожним словом - змучене мовчання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718870
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.02.2017
автор: Otmyna Oknezhka