[img]http://s19.radikal.ru/i192/1702/5e/276551e55baf.jpg[/img]
Коли запалає зірка і крутяться лугом сни,
Співає цвіркун лунко, колише ріка береги.
Дурманить чебрець квітками, хилиться в травах лоза.
Під нею, немов царівна, цвіте материнка рясна.
Так тихо і щемко в лузі – ні шелесту, ані пісень.
На гілці терпкого глоду спочили пташки за день.
Під небом вечірньо-синім і хмарами, що пливуть,
Хлюпочуть невтомно хвилі, збігає у далеч Прут.
Виблискує місячна стежка – така вже нічна світлотінь!
Розходяться кола водою, як риба плисне́ в глибочінь.
Ось так прохолодою ніжно обкутує ніч село,
Срібляться роси до ранку, як видиво на зело.
Дрімає у пахощах літо й мого дитинства роки...
Розбуджують ранішню тишу з села до ріки пастухи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718868
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.02.2017
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА