Слава майдану і героям слава,
Що волю здобули життям своїм.
Гаряча кров тоді майдан вмивала,
Лунали вистріли, неначе грім.
Кричало небо: - Зупиніться, вої!!!
На цім майдані ваші є брати.
Вони у Київ з’їхались без зброї,
Зачинені залишили хати.
Солдатику! Ти в касці з автоматом,
Навпроти тебе твій сусід Іван.
Він був для тебе по сусідству братом,
А нині ти підеш до клубу сам.
Чого ж той воїн, що позаду тебе,
Стрельнув в Івана, наче у мішень?
Бог бачив все… Іван уже на небі,
З майдану він почує ще пісень.
Пролинув час, до клубу одиноко
Ідеш ти без Івана крізь село.
Біжить сльоза, ти витираєш око,
А твого брата наче й не було.
Та про Івана знає вся країна,
Сьогодні покладуть йому вінки,
Витає пам’ять де пуста хатина
І хрестяться проходячи жінки.
Хвилиною мовчання по країні,
Вшанують пам’ять люди без кайдан.
З небес долине - «Слава Україні!»
«Героям слава!» - відповість майдан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718852
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.02.2017
автор: Віталій Назарук