На світанку лелека прилетів іздалека.
Над селом покружляв, рідну землю впізнав.
Біля хати старої, де гніздився весною
Хтось тополю зрубав і гніздечко зламав.
Приспів:
– Хто ж це мертвий душею, замахнувся рукою? –
Прокричав той лелека на очах із сльозою.
– Як стерпіти жорстокість, образу стерпіти? –
Замахав птах крилами, щоб у небо злетіти.
Він піднявся до сонця, щоб побачили люди,
Як зневірений птах помирать зараз буде.
Щоб задумались люди, душі їх пробудились,
Щоб відкрилися очі, знов серця відродились.
– Люди! Добрими будьте! – кричав. - Живіть з Богом!
…Склавши крила, лелека… упав за порогом.
…Хоч побачили люди горду птицю розбиту, –
Не змогли оцінити кров, на землю пролиту.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718812
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 17.02.2017
автор: Валерій