Весь світ — театр, а люди в нім — актори,
Подібні та розбіжні в нім декори.
Вхід вільний, вихід — інші двері.
Нам невідомо, хто в партері.
Сюжет спектаклю — хаос динамічний,
Комічний, та моментами трагічний.
Оркестр шалено тратить сили,
Шкода, ритмічності лишили.
Акторів маса, дефіцит талантів,
Реальних мало, повнота педантів.
Взаємно дивляться, блукають,
Мінливо істини шукають.
І кожен день ми надягаєм маски.
Відкрити справжні небезпечно краски.
Та маска череп деформує,
Спонтанність розум розфарбує.
У чому сенс театру — не відомо.
Про що пишу, я впевнений, знайомо.
Змінились дні, змінились сцени,
Залишились ті самі гени.
Ми граєм ролі різні одночасно,
Сценарій змінить знову їх завчасно.
Ми режисери власної особи
І грати краще те, що до вподоби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718759
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.02.2017
автор: Артур Вільний