Вдячний Ліні Ланській, яка мимоволі "підштовхнула" до написання.
Не рими, не строфи, не образи -
Екран із примарними тінями,
Розмиті, ледь вгадані обриси...
ПишУ не константами - змінними.
Пишу арабесками, стразами
На небі, землі, на папері...
ЗізнАння постали орбрАзами
І шкрябають присмерком в двері.
Я вічний в відтИнку скінченності,
У замкнутім кругові часу
І кроки тверді... у непевності,
І руки закручені пасом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718701
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.02.2017
автор: посполитий