Весна сонцем сміється нам в обличчя,
Заглядає немов в люстерко у вічі,
Відзеркалюючи в них протиріччя,
Як на картинах художника Да Вінчі.
Підморгує промінчиком незвично,
Сніг смутком тане на душі, хаотично,
Виглядає ніби-то прозаїчно,
Не буває все на цьому світі вічно.
А зима до себе в полон всіх взяла,
Закрутила, захурделила, замела,
Заморозила...,хоч душу відвела,
Засніжила ... з розуму нас вона звела.
На порозі стоїть весна чарівна
І вже чується здаля, пісня солов"я ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718576
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.02.2017
автор: Макієвська Наталія Є.