Промінчик сонця в лютому тріпоче...
А в стриманість зимових почуттів
Раптово увірвірватися вже хоче
Весняний спів, хоча він ще без слів...
Його сприймаю серцем і думками,
Вже чуючи пробудження життя,
Хоча Зима продовжує вітрами
Вбивати ці весняні почуття.
В тонкий, прозорий, наче невагомий,
В цей натяк на весну я все дивлюсь...
А лютий позіхає вже від втоми,
Я вже його морозів не боюсь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718572
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.02.2017
автор: Денисова Елена