Я звик давно вже жити сам,
І кум про це теж знає.
Але чомусь він різних дам
Завжди мені шукає.
У нього логіка своя,
Для мене неприйнятна.
Він твердить,що без жінки я,
Неначе дуб без дятла.
На вигляд, -каже, -ти міцний,
Та погляд не іскриться.
У тебе він якийсь сумний,
Давно пора жениться.
-Що з дубом ти мене зрівняв,-
Кажу,- приємно, дуже.
Але щоб хтось мене довбав,
То вибач мені,друже.
Вже вкотре я кажу тобі,
І в цьому саме суть:
-Я одружуся лиш тоді,
Як дятлів розберуть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718223
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.02.2017
автор: Galina Udovychenko