Вкривалась земля пір'ям-крилами,
зорі-мрії гасли в снігу.
Січень мінився червоно- лютим,
сміло юність стала під Крутами
за Україну тоді молоду.
А через сто років без малого,
зупинився час у бою.
На Грушевського кров'ю писали,
на Інститутській - універсали,
про вільну країну мою.
Сотню знову до неба призвали.
Господи, коло се розірви!
Які покоління заборгували?
Може, не того коронували?
Чи пієм не ті молитви?
Долю злу не час присипати
і милувать її в снах...
Пора всі коди бідові порвати,
та ж бо українцями ставати,
щоб аж до мозку у кістках!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718078
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.02.2017
автор: олена гай