Дике поле знову у вогні,
Степ безмежний рвуть гармати,
Кості пращурів виковзують в багні
Кімерійців , скіфів та сарматів.
Дике поле знову у диму,
Замість плуга тебе оруть гради,
Я ніяк до толку не візьму,
Гинуть люди, задля чого ради?
Дике поле знову у сльозах,
Вулиці твої залиті кровью,
Трупи возять в кузовах,
Смерть кругом і сльози вдовьї.
Дике поле знову обманули,
Твою землю топчуть окупанти,
Прийшли захищати а взяли й нагнули,
Сини й дочки твої, стали емігранти.
Дике поле знову в гніві,
Підмінили славних предків
На Моторолу й Гіві
Гайдамаків козаків на чечен абреків.
Дике поле хоче миру,
Всі жахи війни забути,
Чути сміх, розмову щиру
І себе людьми відчути.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718030
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.02.2017
автор: Інок