Весна прийде і сніг розтане,
І скресне крига по весні,
І лиш душа вже не повстане,
Вона у пеклі, у вогні.
Її зла сила обманула
Таку наївну і дурну.
Спочатку все святе забула,
А потім канула в пітьму.
Що кажуть їй - оте і робить,
Бо свого розуму нема.
То ріже вени, рідних гнобить,
То мучить бідного кота.
Та це початок лиш дороги,
В якій немає вороття.
Вже чути смерті легкі кроки,
Вона іде забрать життя -
Те найдорожче, дане Богом.
Немає тільки каяття.
Останнє селфі над пероном,
Й промчався потяг в небуття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717976
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2017
автор: Горбаль Василь