Аж верне від щоденного лицемірства,
щохвилинного блазнювання клоунів.
Віртуозно жонглюючи мовою,
пробираються в душу крізь дірки
у побитій, як міллю, аурі.
Вберегтися - нема можливості,
тож і носим ошатні траури,
не фільтруючи слів крізь сито...
Хто сильніший - виживе. Точно.
Певне стане одним із тих,
хто жонглюючи вправно словом,
згасить сонце у душах людських.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717948
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.02.2017
автор: Meggi