З буремного Сходу...до Заходу тихого...
покотилось лихо, сумною звісткою...
війна країні в обличчя - дихає...
і плаче мати удвох з невісткою...
збирають речі в далеку дорогу...
освячений хрестик...ікону...шмат сала...
теплі шкарпетки-солдату на ноги...
усього по трішки аби не замало...
-ану не ревіти, вдарив батько по столу....
чарку налив, одну потім другу...
третю налив, та вилив додолу...
хіба горілка-лікує тугу?
змахнув сльозу, щоб ніхто не бачив...
вийшов з хати:
-щось дуже жарко...
сів на порозі, тихенько плаче...
в руці натрудженій -тремтить цигарка...
кожні сто років-епізод зворотній...
прадіда-збирали...збирали -діда...
невже у наступній, майбутній сотні...
те ж саме лихо- знову прийде...
великим світу цього не йметься...
їхні сини-на війну не підуть...
а нам рабам -рвати серце...
може хату - смерть обійде...
Руся Ялиньська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717732
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.02.2017
автор: Руся Ялинская