Світ збожеволів...схоже що і ми з ним разом...
сценарії вигадуємо...знаходимо акторів...
війна повзе невиліковною заразою
і скалиться на світ - породжуючи горе...
війна іде, б,є в бубни , сурмить в горни...
від крові червоніє, запікається земля...
забуло небо чорне - колір свій природній,
а хто така людина? На війні - це тля...
хіба у тлі бувають світлі мрії?
чи відчуває - чи надію...чи любов...
хай мозок з кожним кроком дебіліє
його призначення єдине - лити кров...
гвинтівки в руки...на кінцівки берці...
у очі ненависть...а совість на сміття...
як серце є - то на сміття і серце,
тут головне не знати каяття...
забути що це,що таке існує...
Сірко позиче очі всім підряд...
святішого гріхами забіснує...
крокуй вперед, не дивлячись назад...
не треба лічити- війна статист не точний,
скасує все , і сотні ...й тисячі...
напийся жовчі, вщерть напийся жовчі,
тримай гвинтівку міцно на плечі...
скажи солдате, в тебе запитали?
що хочеш ти...чи хочеш ти війни,
вбивати чи вмирати , чи втрачати...
я знаю відповідь, солдате- ні!
Руся Ялиньська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717730
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 12.02.2017
автор: Руся Ялинская