Я кожен раз дивуюся, коли пишу,
Тому що не збагну іще сама,
Хто ж це нашіптує мені й чому,
І звідкіля з"являються слова.
І не повірите, здається кожен раз,
Що хтось мені, немов, диктує,
При цьому може бути різний час -
І неважливо день чи ніч панує.
Коли ж вночі не брала олівця-
Тому що лінь мені було вставати,
ТО зранку невідома сила ця
Вже не хотіла більше розмоваляти.
А потім певний... довгиий час
Вже ні думок, ні замислів, нічого.-
Тоді не записала мудрих фраз-
Образився мій Ангел із-за цього.
Тепер стараюся носити при собі-
Блокнот і ручку, олівець- усе відразу,
Й коли шепоче Ангел на плечі
Пишу, щоб більше не образити.
10. 02. 17
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717589
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2017
автор: іванесса