По долині струмок плине
З чистою водою,
Поливає ранок трави
Росою-сльозою.
Пусти ж мене, мамо-ненько,
Ніженьки помию,
Там чекає козаченько,
Моїм серцю милий.
«Іди ж, доню, не барися, –
Проказала мати, –
Козаченьку не корися,
Поки прийде сватать.
Прийшла дівка у долину,
Де струмок хлюпоче,
Соловейко на калині
Крильцями тріпоче.
«Ой, не прийде козаченько –
На війну поїхав,
Бо вона уже близенько,
Біди несе й лихо.
Заплакала дівчинонька,
Вернулась до хати,
Відшукала ікононьку
Й Бога, ну, прохати.:
«Ой, де милий іде-їде,
Земля хай тримає,
Вороженьки ж сіють біди,
Добра хай не мають».
Що в струмочку вода, чиста,
Біжить-вибігає.
Вже й калина без намиста,
Сніг її ламає.
Що в долині струмок плине
Та й не одне літо,
Біга дівка до калини,
Чи козак не їде.
Не дістались воріженьки
До дівчини краю,
То коханий козаченько
З Богом їх карає.
20.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717545
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2017
автор: Ганна Верес