І ось – вона
Прийшла, закована у лати,
У крижані блискучі шати,
По вікна снігу намела!
– Добридень, матінко-зима!
Мале телятко на затворі
Ніколи не було надворі,
Нетвердо ніжки зіп`ялись,
Дивись, і виросте колись
І молочком ще почастує...
А вітер за вікном лютує,
Крупою білою частує,
Холодні віхоли здійма
І перехожих перейма.
Зима
Річки скувала, засніжила,
Ошатно вбрала всі поля,
Щоб відпочила і земля.
Поки весна прийде здаля.
І сонце рано вже сідає,
І сіре небо нависає,
І спів пташиний не луна,
Кругом панує лиш вона –
Зима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717528
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.02.2017
автор: Уляна Стринжа