Притулив собаченятко до грудей, просто зігріти, а не для розваги, часто, чим більше пізнаю людей, тим більше до душі мені дворняги. Сховав пес носика в рукав, досить спонтанно, мороз тріщав, а лід був як кришталь, єдине що навчились бездоганно, це в людях помилятися, на жаль. Засипав щедро сніг великий двір, в поті чола з лопатами трудяги, без сумніву і самий дикий звір, требує ласки... пригортаюсь до дворняги...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717426
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 10.02.2017
автор: Олег Князь