Ми потроху звикаєм до сплячки і скорого присмерку,
До прогнозів синоптиків й всіх передбачених мінусів,
Ранки – з цівки із крану і кави гіркавого присмаку,
Все що треба для щастя – надійний середник від вірусів…
Із сувою думок наче дим цигарковий клубочиться ,
Причаїлися в горлі прозорі метелики,- висмикнеш?
З підвіконня сповзають бурульки, як цельсійні стовпчики,
І якщо навіть вмієш літати – літаєш невисоко.
Жменьку зерен синичці… Думки в журавлиному обрії,
Ця достигла зима, звіром білим скуйовдженим вовчитьcя,
Ті хто вміють дивитись - побачать, тому вони обрані,
Ті хто вміють любити – воліють лиш просто помовчати.
Білим містом дрейфують трамваї, везуть небожителів,
Ті хто вірити вміє – розплентають зашморги шаликів,
Потепління прийде і глобально зануримось в літо ми,
Громовицею збудимось - звуками зливи-металіки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717312
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2017
автор: Лана Сянська