Морозний січень. Стільки сонця!
Ну, слів нема.
Ловила рибу в ополонці
Зима.
Місця за Риботнем – це диво!
Охтирський край.
Була самотня і щаслива
Пила чай.
Один лиш день – оця відпустка.
Мала така!
Мов притягала Зиму пустка
А ще – ріка.
Розсілася, немов на пляжі.
Під нею – пень.
У захисному камуфляжі
Сиділа день.
Під вечір встала самотужки –
Напевне, час.
Не встигла наварити юшки
Хай в інший раз.
В іржанні коней нетерплячім
Вчувався ритм.
У лісі чорний ворон кряче
Вже геть охрип.
Зими хазяйку мідні труби
Давно зовуть.
Її вже нарядили в шуби
І – в путь.
…Лінивий вітер ледве дмухав
У лозняки.
Лишились пара вудок, кухоль
І ці рядки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717253
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2017
автор: Галина Будянська