Моя клітка навіть не срібна,
Із лози вона сплетена дрібно.
Як багато у ній заборонів
І табу на зграю воронів.
Ну а ті вмостившись гарненько
Ще й до гурту кличуть рідненьких.
Сподіваються що відчиню
Що набридне сидіти чинно.
Моя клітка то мабуть фортеця
Жоден звір сюди не вірветься.
Не важливо що ключ не в мене
Його сховок під листям клена.
Хтось сховав його на світанку
Коли лози сплітала зранку.
І відтоді я маю клітку,
Що заквітчана маком влітку.
А сижу я давно дуже,
Вже й з воронами мабудь дружу.
Вони кличуть мене до себе
Та мені Того ніц не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717233
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2017
автор: Ждана