Плакала жінка... Пустими сльозами.
Сльози жіночі - неначе вода.
Нащо їй плакать? Скажу поміж нами,
жінка негарна і немолода.
Плакала жінка – це замість молитви!
Що після цього ми скажемо їй?
Все їй в житті - мов по лезу бритви,
їй – і негарній, і немолодій.
Їй би поплакати, хоч і без діла,
їй би уранці умитись слізьми,
їй би на волю, бо тісно їй в стінах
вдома, у гостях і поміж людьми.
Все їй не йметься, життям нарікає,
мов недозріле якесь маля,
все чогось хоче, немов не знає -
жити не може інакше земля.
Що ти шукаєш у цім виднокрузі?
Чом не приймаєш відомий стандарт?
Ти хоч скажи: - Може, є в тебе друзі?
Музики хочеш і в січні троянд?
***
Плакала жінка... Хотілось їй плакать...
Може, за тим, що колись не прийшло,
Їй не було, може, з ким побалакать?
А десь за вікном все мело, мело...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717136
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.02.2017
автор: Уляна Стринжа