Ми всі одинокі.
Кожен по різному.
Тихо, наївно,
Відчутно, глибоко.
В душі кричимо.
Та не чутно нікому,
Те, як самотність
В душі роздирає,
І спокою більше
У серці немає.
Немає, чи буде?
Оце вже незнаю.
Знайти його важко
Та й час вже минає.
Чи може так легше
Нам жити у світі?
Самотніми бути
Ніщо не жаліти.
Ніщо і нікого,
Проходити мимо
Ви скажете: "Вірно."
Я лиш: "Наївно"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716988
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.02.2017
автор: Наталія Мосійчук