Сьогодні України доля
Та й світу також – на кону:
Донбасу жителі – бездомні,
Що слали з шахт вугілля в домни,
Тепер утягнуті в війну.
Росія танки подає їм,
Снаряди, міни, словом, смерть,
Немов біди нема своєї,
Якогось дурня з себе клеїть
І закровила край ущерть.
Невже і цих є жертв замало,
Щоб осягнути рабства суть,
Коли на хрест нас підіймали,
Село голодне розпинали,
Тепер війни взяли косу,
Щоб цвіт найкращий покосити,
В могилу щоб ярмо звело,
Щоб не були в нас діти ситі,
Та вже не будемо проситись,
Бо найважливіше збулось:
Проснулась гідність... Українська.
І нам Росія – не указ:
Своя у нас мета і військо,
Терпіти досить тії звірства,
Котрі чинились раз-у-раз.
Нам місце знайдеться у світі,
І землю звільним від заброд,
Ми жити хочем без совітів,
Із Кобзаревим заповітом,
Бо український ми народ!
6.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716965
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.02.2017
автор: Ганна Верес