..чорним по білому наші сліди вишиванням заплутаним і непевним скатертиною снігу
мерзнуть питання не вимовлені на тремтячих вустах поступово втрачаючи знаки питання
тіло похилене назустріч примарно-відчутному дотику
без відповіді..
всесвіт застиглий довкола коміру твого пальта повертається на свої сумні орбіти
п'ять філіжанок кави на день - і знову пришвидшено по-живому дихається
здрастуй тишо моя перламутрова без'язика кімнатна рибино
на якій ми з тобою зупинились сторінці?..
малознайоме обличчя у дзеркалі здригнеться посміхнувшись насилу судомно
із цією жінкою мені жити на двох ділячи один присерцевий простір
тіні впадуть на плечі різькими кутастими лініями
тягнучи за собою у прірву ночі..
це було б по-філософськи смішним якби не постійні екзистенційні повторення
полум'ям погляду по спині проводжаючи на прощання мов по кризі ковзати
може усе-таки ти озирнешся бодай впівоберта
бодай про себе
подумки..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.02.2017
автор: Из песка и тумана