Не можеш ти вдихнути повними грудьми,
Коли довкола гомінливий натовп,
Коли у серці жаль в годину свята,
Коли пирує люд під час чуми.
І гне старезне жорно мовчки до землі,
Як наодинці з думками своїми,
Як мчимося стежинами земними,
Як часом губимо себе в імлі.
Вгамуються литаври в скронях все одно,
Тоді не стане жодної різниці,
Тоді підуть майдани і в’язниці,
Тоді й лети в розчинене вікно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716894
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2017
автор: soulowner