Кружляє світ у дивнім коловерті,
Душа ж струною лине у блакить.
Кохать тебе я хочу до загину -
Нам ще багато треба пережить.
Душа моя в вогні не спопеліє
І навіть зжухла піснею бринить,
Зігрій її й вона тебе зігріє -
Вона тебе не може не любить.
Із квітом саду любощі шалені
Розтоплять холод невблаганних літ.
сприйми зізнання, пригорнись до мене
І затремтить від насолоди світ.
Бо ми з тобою ще не все сказали,
Хоча межінь тривожить в почуттях.
Я розвогню тебе своїм коханням
І навзаєм почнем своє життя.
Ми удвох довишиваєм долю
Світлими багрянками садів
І відпустим почуття на волю
Піснею останніх солов`їв.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716867
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2017
автор: Світлана Ткаліч