Не спіши від зими відцуратись,
Не кажи, що вона навісна,
Що приємніше в сонці купатись,
Як прийде вже весела весна.
Хай все так, я тобі не перечу,
Бо й сама вже чекаю ті дні,
Як прокинуться гнізда лелечі,
Заясніє смарагд на сосні.
Як усе заквітує навколо,
Розіллється уздовж і ушир
І господар поквапиться в поле –
Все це буде, все буде, повір.
Та сьогодні, у лютім морозі
І у самому серці зими,
Ще далекі і зливи, і грози,
Ще зимові дарунки прийми.
Придивись до куща й деревини –
Тут же соки цілющі лились,
І тієї малої стежини,
Де босоніж стрибали колись.
А тепер все це сонно біліє,
Спочиває у мареві снів
І напевно тихенько радіє,
Що мороз спочивати велів.
Набирається сили природа,
Набирається соків земля,
Ще недовго пробуде негода –
Десь весна вже крокує здаля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716799
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 07.02.2017
автор: Уляна Стринжа