Коли в обіймах небо тулить землю
Під стоголосу музику дощу -
Звучить вона блаженно і натхненно,
Бо в безкінечності черпає простоту.
Чарує ця симфонія кохання,
І чути в ній розлуки гіркоту,
Бо кожна крапля, то не дощ - послання,
Земля втамовує у нім свою жагу.
Коли в обіймах небо тулить землю,
Торкається до неї через дощ.
Вони зустрінуть ранок аквареллю,
Що розіллється в квітах панорамних площ.
2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716795
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2017
автор: Оксана Лазар