Поміж рядком себе шукаю,
Думкам дала всім вільну волю,
Я знаю, що себе не знаю
І, що загралася із роллю.
У розсипі із вічних слів
Збираю перли на намисто
І славлю всіх учителів
З років минулих падолистом.
Слова мені – за справжній скарб,
А перед мовою – провина,
Чужих в ній забагато фарб...
Р́осте в ній істини зернина!
́́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716789
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2017
автор: Шостацька Людмила