Зима.
Холодна пора року.
В окопчику сидить солдат.
А далі десь луна молитва,
а далі крики немовлят.
Ніхто не зна, коли скінчиться
неоголошена війна.
Вже третій рік на Україні
немає спокою,нема.
Початок був у Києві,
коли страшна борня була.
На віки-вічні там спочинок
''Небесна сотня'' віднайшла.
Ну а тепер страшна кістлява
розвагу іншу рознайшла.
Авдіївка,Луганськ,Попасна.
Там сотні хлопців спать лягли.
А сєпарам все мало й мало,
ніби не мають ті душі.
Вже сотні діток лишились без батька,
а матері посивіли за ніч.
НІ! Наші воїни незламні та нескоримі за віки!
Пе́режили ми безліч страхів,
і всюди ми перемогли.
І в цій ВІЙНІ ми переможем ,бо
загартовані ми духом нашої рідної землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716671
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Лілія Левицька