Під владу сонцю життя своє віддала
І запаху неба підкорююсь автоматично
В холодній землі проростають перші дива
Чути щоранку пташок вже так звично.
Весна. Саме слово пробуджує в людях надію
Її запах – вижити після війни.
Це не час, коли треба посіяти мрію
Весною нам треба збирати мрії плоди.
Все не так. Все з початку. Сторінка нового життя.
Там рядки наші перші написані соком берези.
Весна. Час відродження і каяття.
Я підкорююсь їй. Це явище наднебесне.
Я рабиня весни. Я так хочу
Її колір і запах будує нове життя.
А ті сіро-зелені, закохані в небеса, очі
Ведуть нас в полон, звідки нема вороття.
Я живу там – в полоні людської весни.
І так смачно дихати запахом лісу
Де весняні дива випивають краплю роси
Підкоряюся тобі. Хай іде все до біса.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716656
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Jools_Ser