О Боже мій, Твоя земля страждає,
Ти сам казав: «Всі браття між собою!»
Але якщо історію згадаю -
Усі віки пронизані війною.
Ну як же так? Скажи, чия провина?
Чому в тіні у світі цьому рівність?
Де справедливість? Чесність? Де Людина?
Чому життя давно уже не цінність?
Скажи, навіщо ці кордони всюди -
Вони спокуса зайву кров пролити.
І чесно, страшно! Щось не так у людях!
Нам убивати легше, ніж любити.
Це беззаконня! На Землі такий час!
Ми з «демократією» в хаос йдемо!
Царю Небесний! Прошу, зупини нас!
Бо самі ми планету розірвемо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716639
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Сова