Ось притихли нарешті кроки,
не вслухаюся в шепіт трави.
Я шукала в тобі свій спокій
і , нажаль, не знайшла...Прости.
Навпаки, ти гримів громами,
землетрусами душу тряс!
І під натиском впала брама,
змерз на серці кудлатий ряст.
Почорніло і всохло гілля,
опустилось безсиллям рук.
В голові ще гуде весілля,
та у небі - кружляє крук.
Я злякалась, прикривши очі
пеленою тонких долонь,
шепочу, як молитву: "Досить!"
Й кроки стихли...Як пульс у скронь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716610
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2017
автор: Meggi