Інколи
час завмирає…
Здіймаються
привиди
подихи стертих думок
полохливі, незаймані
кимось забуті, покинуті
ніби не звідси загублені
випиті келихи
попелом
ніби омиті
розгублені
ніби втекли…
Порожнечею
йдемо ми
разом із маревом
наших шляхів
перехрещених
ніби навмисне заплутаних
дивним мереживом
загойданих
і заколисаних ніжністю
щирих сердець
незбентежених…
тихо йдемо…
перехрестями…
12.07.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716605
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Скалевська Ганна