І знов мете… Вкриває сніг новий
Все те, що не було до того білим,
Все те, що ми з тобою загубили,
Що не повернеш, як не позови́.
Нехай на цьому чистому листі
Не буде більше й натяку обману.
Гірких поми́лок згадувать не стану,
Але ти нашу долю збережи.
Ти напрямок на правильний зміни́.
Бо кожна мить, що нам дана з тобою, –
Це боротьба натхнення із журбою,
Випробування вищої ціни.
Тобі в обличчя лютий сніг січе,
А думка прагне довести до точки.
На тисячі малесеньких шматочків
Наріже моє серце, як мечем.
Зима… Повільно замітає сніг
доро́ги, дім, волосся та окопи...
Пронизлива, як біль сумної ноти,
Та мрія, що забути ти не зміг.
06.02.2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716597
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2017
автор: Сонячна пошта