Мою душу грішну не кляни, козаче,
Не шукай потвори, Бога не гніви.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може й не згадає, тільки доживи
Подивитись, як то в землю загортають,
Чи хоч одну квітку кинуть їй услід?
Звісно шлях далекий, може й не до раю,
Стулений із вчинків та гарячих слів.
Пам"ятай колиску мамину, козаче,
Її пісню тиху, лагідну й сумну.
Нагорі видніше, хто той, що не скаче,
Хто і той, що скаче гопанку страшну.
Мою душу грішну не кляни, не треба,
Бо лихе шукає кожного, повір.
У моїй молитві хай хоча б півнеба
Схроном тобі стане, доки виє звір.
Як мене не стане, може хто й заплаче,
Може сіллю зійде не одна душа?
Може ще й побачиш...доживи, козаче,
Незрадливим словом ліпшого вірша.
06.02.17.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716592
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Ліна Ланська