То дике поле – вільне поле,
Степом вітри ковил гойда.
Вночі і вдень вовки нишпорять –
Сірко, Малий і Кульбіда.
Для козаків свобода – мати,
І хрест святий немов отець,
Товариш – кінь, а шабля, браття,
Зла кара зайдам, хай їм грець.
Зі сходу рабство насуває,
Орди московської пітьма.
І Хана рать, підступна зграя,
На Січ зітхає крадькома.
Злий лях, потвора білоброва,
Кайдани, кат, приготував.
Та смерть чатує у діброві,
Або в степу, мо, чуєш ґвалт?
За Русь святую козаченьки
Стояти будуть до кінця.
За землю, хату, рідну неньку
Життя не шкода по вінця.
То дике поле – вільне поле,
Степом вітри ковил гойда.
Вночі і вдень вовки нишпорять –
Сірко, Малий і Кульбіда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716580
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 06.02.2017
автор: Андрій В Тюрін