Та, де ж той, мій Янгол літає?
Не бачу його і не чую...
У небо високе кричу я
До хрипу у горлі!..
Загравою небо палає,
Неначе крові напилося...
На мить мені, знаєш,- здалося,
Що й небо в неволі!
А, раптом – у далі покличе
Широка і рівна дорога,
Де Славу співатиму Богу
На кожному кроці?
В солоному поті обличчя,
В кулак заховавши мозолі,
Мені припекло, як ніколи,
За щастя боротись!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.02.2017
автор: Андрій Бабич