Поділишся зі мною сонцем, хлопче?..
Бо ти ж, насправді, диво світле...
Пірнути б із розгону у ті очі,
Що ваблять, наче бджілку - квіти!..
Та тільки сором - де подіти?..
Я ж одне із облич у твоєї зневіри,
Я ж у грудях твоїх - всі ті шрами та діри,
Я ж - Лета, в тобі що клекоче і стогне!..
Більш болючих за мене не так вже й багато:
Я занозою в серці влягаюся спати..
Я - кардіорічки, твоєї, пороги...
Постійно, вві сні, ворушитимусь трохи.
Поділишся із сонцем... Мною, хлопче?..
Мене ж бо вистачить й на нього!
Мені твій голос все єство лоскоче;
Та ти мовчиш... За віщо, боги?!.
Мовчання те м'якіше моху.
Ти ж - ті вірші, що я постирала ретельно,
Ти ж у пеклі моєму - гаряча пательня;
Солодкого соку мого ти є дріжджі!..
І я граю, п'янію, ненавиджу тебе...
Хочу сонця твого!.. Його конче тут треба.
Для тебе, одягнута я лиш у тишу,
І, якнайболючіше, знов тебе ріжу...
ПоділИся зі мною ти сонечком, хлопче!..
Я на друзки його розіб'ю, проти ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.02.2017
автор: 8 КороЛев